Кривий Ріг

Кривий Ріг, що простягається більш ніж на 120 кілометрів рівнинами центральної України з їхнім характерним червоним ґрунтом, є міським та промисловим осередком Криворізького залізорудного басейну (Кривбасу). Хоча історія міста сягає корінням часів запорозьких козацьких зимівників XVIII століття, його сучасний вигляд сформувався у 1881 році після відкриття українським дослідником Олександром Полем величезних покладів високоякісної залізної руди та подальшого залучення французького капіталу.

Заснування в Парижі «Société des Minerais de Fer de Krivoi Rog» (Французького акціонерного товариства криворізьких залізних руд) дало поштовх стрімкому промисловому підйому. Французькі інженери впровадили методи глибокого шахтного видобутку, спорудили масштабні кар'єри та профінансували будівництво стратегічно важливої ​​Катерининської залізниці, що з’єднала Кривий Ріг із вугільними родовищами Донбасу. Невдовзі до них долучилися бельгійські, німецькі та англійські інвестори, які засновували гірничодобувні товариства, переробні підприємства, робітничі селища, лікарні й технічні училища. На межі XIX–XX століть це колись віддалене козацьке поселення забезпечувало понад половину обсягів залізної руди, що перероблялася в усьому регіоні, а також приймало консульства та слугувало осередком для активної європейської технічної спільноти.

За радянської влади ці іноземні концесії були націоналізовані, об’єднані у величезні державні підприємства та перейменовані відповідно до радянських промислових міфів, що призвело до забуття французьких витоків регіону. Сьогодні вражаючий ландшафт Кривого Рогу — з його терасованими кар’єрами, ґрунтом червонуватого відтінку та вцілілими цегляними спорудами кінця XIX століття — свідчить про минуле міста як визначного європейського гірничодобувного центру.