Кам'янське

Кам’янське (відоме як Дніпродзержинськ у 1936–2016 роках) завдячує своєю міською та промисловою трансформацією бельгійському підприємництву. Доля цього поселення, що спочатку було аграрним козацьким містечком на березі Дніпра, кардинально змінилася у 1887 році із заснуванням Південно-Російського Дніпровського металургійного товариства (Société Métallurgique Dniéprovienne), яке фінансувалося переважно бельгійськими інвесторами за участі французьких і польських партнерів.

У період між 1887 та 1889 роками бельгійські інженери збудували Дніпровський металургійний завод, скориставшись вигідним розташуванням Кам’янського вздовж щойно відкритої Катерининської залізниці, яка з’єднувала залізну руду Кривбасу з вугіллям Донбасу. Підприємство стрімко розрослося в один із найбільших металургійних комплексів регіону, встановивши технологічні стандарти виробництва чавуну та сталі. Для розміщення численних іноземних фахівців і місцевих робітників бельгійська адміністрація створила окремі сплановані міські райони, відомі як Верхня та Нижня колонії. Ці квартали вирізнялися архітектурою в стилі європейського неокласицизму та індустріальної готики; тут звели будинки для керівництва, технічні училища, лікарню, парки та величний костел Святого Миколая (1897 р.), що слугував осередком для чисельної бельгійської та польської громад міста.

Після приходу до влади більшовиків завод націоналізували, перейменували на честь засновника радянських спецслужб Фелікса Дзержинського та інтегрували в державні плани розвитку важкої промисловості, фактично стерши з офіційних наративів згадки про його бельгійське походження. Повернення місту історичної назви Кам’янське у 2016 році відновило зв’язок громади з її витоками, а вціліла архітектура з червоної цегли у Верхній колонії та костел Святого Миколая й досі залишаються важливими матеріальними свідченнями бельгійської індустріальної спадщини України.