Місця

Відомий як «Колиска Донбасу», Лисичанськ є одним із найстаріших промислових міст регіону, відомим тим, що тут була перша вугільна шахта Донбасу та багатою бельгійською архітектурною спадщиною 19-го століття.

Розташоване на Азовському морі, портове місто Маріуполь наприкінці 19 століття перетворилося на світовий металургійний центр завдяки найсучаснішому американському обладнанню та промисловим підприємствам, що підтримувалися Бельгією.

Засноване в 1889 році німецькими менонітами, місто Нью-Йорк (пізніше перейменоване радянською владою на Новгородське) перетворилося на гамірне промислове сільськогосподарське поселення, відоме своїми передовими машинобудівними заводами, цегельними заводами та знаковими спорудами, такими як паровий млин Пітера Діка.

Засноване в 1869 році валлійським бізнесменом Джоном Хьюзом, робітниче поселення спочатку називалося Юзове або Юзівка ​​на його честь. Пізніше, в 1924 році, його перейменували на Сталіно, а в 1961 році остаточно назвали Донецьком.

У 1869 році британський інженер та підприємець Джон Г'юз розпочав будівництво металургійного заводу та залізниці. За часів Юза, місто розділялось на дві частини: Заводську, «Англійська колонія» — місце де жили робітники, які приїхали в Юзівку з Великої Британії, та «Новий Світ» — район де жили місцеві працівники. Створення заводу стало причиною масової міграції робітників з Уельсу в майбутній Донецьк.

«Донецький содовий завод» у 1892 році заснував бельгійський промисловець Ернест Сольве. Навколо Донсоди було знайдено більше 30-ти об'єктів бельгійської архітектурної спадщини. Поруч с заводом на початку XIX ст. було побудовано невеличке містечко з усією інфраструктурою, частина будівель залишилась і на початок повномасштабного російського вторгнення.

Заснований у 1897 році бельгійськими промисловими компаніями, металургійний завод «Русське Провидіння» в Маріуполі був сучасним європейським підприємством, яке пізніше було націоналізовано радянською владою та об'єднано з культовим сталеливарним та чавунним заводом імені Ілліча.

Один із найбільших парових млинів у німецькій менонітській колонії, що існувала на Донеччині на межі ХІХ–ХХ століть. Зведений 1903 року, він упродовж десятиліть був годувальником селища Нью-Йорк та всіх його околиць.

Збудована в 1911 році в стилі модерн архітектором Юлієм Цауне, історична лікарня Лисичанського содового заводу — червоноцегляна пам'ятка європейської спадщини міста — зараз стоїть покинутою та швидко руйнується, незважаючи на зусилля місцевих активістів щодо її порятунку.