Дружківка

Промислове становлення Дружківки, що на півночі Донецької області, було нерозривно пов’язане з французьким підприємництвом. У липні 1891 року в Парижі було засновано Донецьке товариство залізоробних і ливарних заводів (Société des Forges et Fonderies). Вже за два роки, у 1893-му, французькі інвестори та інженери розпочали будівництво потужного металургійного заводу поблизу залізничної станції в Дружківці. До 1894 року було запущено першу доменну піч, а протягом кількох наступних років підприємство перетворилося на одного з найбільших у регіоні виробників чавуну, сталевих рейок і деталей машин.

Поряд із розвитком важкої промисловості французьке керівництво активно формувало сучасну міську інфраструктуру. Для розміщення сотень французьких фахівців і місцевих робітників компанія звела окреме житлове містечко з упорядкованими цегляними будинками, лікарнею, школами, аптекою, а також католицьким і православним храмами. Французи також зробили значний внесок у культурне життя міста: заснували театр, де ставили вистави, та привнесли в регіон європейську культуру харчування. Водночас у 1898 році за кошти бельгійських інвесторів було збудовано Торецький сталеливарний і механічний завод, що сформувало потужний франко-бельгійський промисловий кластер.

Після більшовицької революції радянська влада націоналізувала французькі активи та об’єднала промисловий комплекс у державне підприємство (відоме згодом як Дружківський машинобудівний завод). Унікальну європейську спадщину міста згодом було витіснено радянським промисловим наративом. Сьогодні вцілілі будівлі з червоної цегли кінця XIX століття та історичне планування вулиць залишаються німими свідками діяльності французьких піонерів, які перетворили Дружківку на потужний промисловий центр.