Ернест Сольве

Ернест Сольвей (1838–1922) — бельгійський хімік-промисловець, підприємець і філантроп, найбільш відомий розробкою «процесу Сольвея» — революційного методу виробництва кальцинованої соди з розсолу та вапняку. Самоучка через проблеми зі здоров'ям на ранніх етапах, які завадили йому отримати університетську освіту, Сольвей запатентував свій процес у 1861 році та став співзасновником Solvay & Cie разом зі своїм братом Альфредом. Його процес значно знизив виробничі витрати на скло, мило та текстиль, перетворивши його стартап на домінуюче світове хімічне підприємство до кінця 19 століття. У рамках швидкої міжнародної експансії своєї компанії Сольвей відіграв ключову роль у промисловому розвитку Східної Європи. У 1892 році він заснував величезний содовий завод у Лисичанську, Україна.

Поряд із промисловою інфраструктурою його компанія побудувала великі будинки з червоної цегли, школи та лікарні для робітників, допомагаючи перетворити Донбас на процвітаючий багатокультурний промисловий центр. Хоча його українські активи були націоналізовані після більшовицької революції 1917 року, архітектурний та промисловий слід, який він залишив після себе, приніс Лисичанську міжнародне визнання як центру бельгійської спадщини. Окрім промисловості, Сольвей використовував своє величезне багатство для розвитку наукових досліджень, освіти та соціальних реформ. Будучи пристрасним прихильником прогресивної трудової політики та освіти, він заснував кілька інститутів, зокрема Бізнес-школу Сольвея. Найбільш відомим є те, що в 1911 році він заснував Конференції Сольвея з фізики — легендарні зібрання, які об'єднали таких умів, як Альберт Ейнштейн, Марія Кюрі та Макс Планк, щоб закласти основи сучасної квантової фізики.