Олексій Алчевський

Олексій Алчевський — український промисловець, банкір і меценат, якого часто називають піонером вітчизняного капіталу часів промислового підйому наприкінці XIX століття у Східній Україні. Розпочавши свою діяльність як скромний торговець чаєм у Харкові, Алчевський заснував перші в регіоні приватні іпотечні та комерційні банки, систематично реінвестуючи капітал у важку промисловість. На відміну від багатьох сучасників, які покладалися виключно на державні субсидії, Алчевський прагнув створити інтегровані ланцюги постачання, що об’єднували видобуток вугілля на Донбасі, залізної руди в Кривбасі та експортну інфраструктуру на узбережжі Азовського моря.

Алчевський відіграв ключову роль у формуванні промислової спадщини Маріуполя як співзасновник і великий акціонер металургійного товариства «Російський Провіданс» (заснованого 1897 року спільно з бельгійськими фінансистами з компанії *Société Anonyme des Forges et Aciéries de la Providence*). Завод «Російський Провіданс», збудований поруч із Нікопольським трубним заводом, використовував вугілля з Донбасу, залізну руду з Криму та Кривбасу, а також можливості розширеного морського порту Маріуполя для виробництва сталевих рейок, фасонного прокату та котельних листів. Це спільне підприємство Алчевського перетворило Маріуполь на потужний центр металургії та стимулювало будівництво навколишніх робітничих селищ, шкіл і лікарень.

Після тяжкої світової економічної кризи 1899–1902 років і відмови держави в наданні кредитних коштів Алчевський трагічно загинув у 1901 році. Його частки в «Російському Провідансі» та інші промислові активи згодом перейшли у власність франко-бельгійських синдикатів. За радянської влади «Російський Провіданс» було націоналізовано та об’єднано із сусіднім Нікопольським заводом у величезний металургійний комбінат імені Ілліча, що фактично затьмарило історію заснованого Алчевським українсько-бельгійського підприємства в Маріуполі.